Що таке безумовне прийняття

hipp

За радянських часів найпопулярнішим педагогом були Сухомлинський та Макаренко. Покоління, яке народилося в 1970-1980-х виховували «за Споком». Тепер, на початку XXI-го століття, найпопулярнішим автором стала Юлія Борисівна Гіппенрейтер, автор кількох бестселерів з виховання.

Найвідоміший дитячий психолог країн колишнього СРСР довго видавала наукові монографії та підручники для студентів факультету психології. За часів перебудови, у 1986 році в Росії приїхав відомий американський психолог Карл Роджерс та провів серію семінарів для радянських психологів. «Я вперше побачила психотерапевта, в якому були поєднані три якості його особистості: то, чому він навчав, те що він робив і те ким був він сам, як він жив. Відтоді я раз і назавжди зрозуміла що означають слова «Основний інструмент роботи психотерапевта — це його власна особистість».

Юлія Гіпенрейтер на майстер-класі в Лондоні в червні 2014 року
Юлія Гіпенрейтер на майстер-класі в Лондоні в червні 2014 року

Семінари Роджерса змінили життя Юлії Гіпенрейтер. Хоч вона мала звання професора та посаду керівника наукової лабораторії факультету психології Московського державного університету, Юлія Борисівна кидає все і відправляється в США вчитися психології заново. На той час їй було 56 років. Результатом навчання закордоном стала книга «Спілкуватися з дитиною. Як?», яка вперше була видана в 1994 році. Потім було багато перевидань і три нові книги, остання вийшла в 2012 році. Її книгами зачитується мільйони батьків та вчителів. Проста зрозуміла мова, корисні поради, приклади з життя та любов до дитини – такий рецепт виявляється дуже ефективним.

Fathers Club зробив коротку «шпаргалку» з перших глав книги «Спілкуватися з дитиною. Як?» про таке поняття як «Безумовне сприйняття».Гиппенрейтер_

Щоправда, безумовне прийняття не означає, що батьки повинні приховувати свої емоції. Саме цього робити не потрібно. Але важливо пам’ятати такі прості правила:

  • Можна висловлювати незадоволенні окремими діями дитини, а не дитиною в цілому
  • Можна не схвалювати дії дитини, але не її відчуття, хоч якими вони вам не здавались. Якщо у дитини виникли якісь емоції, значить для них є причини
  • Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, бо воно може перетворитися в неприйняття дитини в цілому
  • Чим більше дитину сварять, тим гірше вона стає.
  • Виховання дітей — це не дресура. Батьки існують не для того, аби виробляти у дітей умовні рефлекси.