Війна змінює життя тисяч українських сімей. Розлука, страх, невизначеність – реальність, з якою стикаються військові та їхні рідні. Але є щось, що залишається незмінним, – це батьківська любов. Саме вона стала основою книги “З любов’ю — тато!” українського письменника та військового Валерія Пузіка.
Це більше, ніж просто збірка есеїв. Це щоденник, написаний на передовій між боями, це спосіб батька бути поруч із сином, навіть на відстані.
Ось що пишуть читачі про цю книгу:
Над книгою відверто ридала, а себто – книга чудова, якщо бере за душу. Подача легка – ніби слухаєш розповідь друга чи свій внутрішній голос. Автор вміло виклав матеріал так, що радієш й сумуєш разом з кожною сторінкою – ніби сам все прожив.
На деяких сторінках відверто плакала. Книга про те що кожен з нас має в серці – наш спільний біль, наші спільні біди – наші спільні почуття. Десь просотана безвихіддю, десь – сумом, десь читати було геть неможливо бо захлинається від сліз. Раджу.
Уривок із книги, читає боєць ТРО Сергій Коршиков:
Про що книга “З любов’ю — тато!”
Книга не містить батальних сцен війни чи її героїзації. Натомість у ній – особисті історії, спогади, фронтові будні, роздуми про майбутнє. Усе це сповнене теплотою та бажанням передати синові важливі життєві уроки.
“Сину, не знаю, з чого почати. Мабуть, варто з хорошого. Кажуть, до України повернулися лелеки”, – пише автор. Ця проста фраза відображає головний мотив книги: навіть у найтемніші часи можна знайти світло.
Чому варто прочитати “З любов’ю — тато!”
– Живе свідчення війни. Це книга, яка написана не про війну, а всередині війни. У ній немає вигаданих подій – лише реальні відчуття та переживання.
– Без прикрас і пафосу. Пузік не романтизує війну, не створює образу героя. Він пише про себе – звичайного батька, який сумує за сином і мріє про мирне майбутнє.
– Віра у перемогу. У книзі багато смутку, але ще більше – віри. “Мабуть, пісок сподівається повернутися назад після перемоги”, – пише автор.
Як виникла книга?
Спершу ці тексти не призначалися для широкого загалу. Письменник писав їх для себе, для сина, щоб залишити слід про цей непростий час. Проте згодом з’явилося усвідомлення, що ці роздуми можуть стати важливими для багатьох.
Зрештою “З любов’ю — тато!” стала не просто книгою, а артефактом війни. Її представили на літературному фестивалі Meridian Odesa, а згодом вона увійшла до списку найкращих книг 2023 року за версією ПЕН.
Автор і його шлях
Валерій Пузік – український письменник, художник, режисер і військовий. Його творчість завжди тісно пов’язана з реальністю. Серед його відомих робіт:
– “Моноліт”
– “Шахта. Ранкове зведення”
– “Метелик і танк”
-“Бездомні пси”
Але саме “З любов’ю — тато!” стала особливою – бо вона не лише про автора, а про кожного, хто відчув війну на собі.
Листи, що не залишилися без відповіді
Спершу син автора, Орест, довго не відповідав на листи. Але зрештою наважився записати відповідь. Це підтверджує, що навіть на великій відстані, навіть у воєнний час, батьківська любов знаходить шлях.
Чи буде продовження?
Сам автор зізнається, що писати стало важче. Після “З любов’ю — тато!” він створив “херсонський нотатник”, але ця книга вже зовсім інша – у ній більше болю, більше втрат.
Проте головна думка залишається незмінною: навіть у найтемніші часи є світло. І книга “З любов’ю — тато!” – це одна з таких маленьких зірок, що нагадує: після війни буде мир.
