Освіта

Чому варто прочитати дітям нову книгу Тетяни Стус

Дитяча письменниця та засновник проекту «BaraBooka. Простір української дитячої книги» Тетяна Стус написала нову книгу. Своїими враженнями від прочитаного для читачів Father’s Club ділиться Ольга Купріян.

Є такі книжки, які береш – читаєш, регочеш, співпереживаєш, дочитуєш, плачеш, відкладаєш, забуваєш. А є такі – читаєш, думаєш, проговорюєш, ще читаєш, думаєш, міркуєш, роздивляєшся, перечитуєш. Оце така книжка Тані Стус про Їжака Вільгельма.

Є в ній кілька пластів. Перший – назвімо його «Їжачий». У ньому діють, властиво, їжак на ім’я Вільгельм, картаві голуби, білка Маруся, ворона Федора. З нього ми дізнаємося, що їжак Вільгельм народився (десь, певно, навесні), що місце його народження – парк «Володимирська гірка» в Києві. Ммісцевість, до речі, можна впізнати з малюнків Анни Сарвіри, і це ще один пласт. І про те, що їжаки – нічні тварини, тож вони не мають змоги побачити Світло, що їжаки впадають на зиму в сплячку й що вони, як і всі інші, мусять добувати собі їжу.

Другий – назвімо його «Дружній» – оповідає про друзів Вільгельма. З нього виходить, що голуби картавлять, і це дуже смішно, бо ворону вони називають «Федоггга». Білка Маруся тут читає газети й вірить гороскопам. І принагідно змушує читачів замислитися про те, що навіть гарний гороскоп часом здатен надихнути й вселити гарний настрій. А головне – тут ми бачимо суть справжньої дружби, взаємодопомоги, віри й навіть часом спроб піти проти природи, аби втілити чиюсь мрію. Це, гадаю, дуже важливо. Особливо, коли всі навколо кажуть:

«— Як він може побачити народження Світла, якщо він щоразу засинає на світанку?.. — питала в них Маруся. — Чому ви йому це не поясните? Чому? Він же скоро зовсім засне… Зовсім.

— Бо він все одно не пгггокинеться зггганку. Так їжаки влаштовані. Навіть коли вони — міські їжаки, — схвильовано туркотіли голуби. — Вони нічні звігггі. От він стане догггослим — і геть забуде пггго ці свої дугггниці»

Третій – про нього натякає авторка в епіграфі на початку книжки, яку присвячено відомому українсько-польському художнику Вільгельмові Котарбінському (1848–1921). Можливо, саме він – той їжак, який шукав Світла? Який змалку вдивлявся в кольори та відтінки, марив побачити те, що, здавалося б, йому побачити не було дано. Який блукав десь по Володимировій горі й розмірковувати про суть речей. І який, очевидячки, був геть нетиповою дитиною. У зв’язку з цим повертаєшся до поняття Світла, яке авторка наполегливо пише з великої літери. Чи йдеться тут лише про світло як фізичне явище? Що таке – Світло? Чому його так складно знайти і чому для цього обов’язково потрібна допомога?

І нарешті, є четвертий пласт, не менш важливий, ніж три попередні. Ілюстрації Анни Сарвіри можна розглядати довго-довго й повертатися до них так само часто, як і до тексту. Адже спочатку помічаєш лише милих і кумедних звірят, у кожного з яких – свій характер. Їжак тут трохи насуплений і весь замислений, підсліпуватий, адже він весь час перебуває або в темряві або в сутінках. Білка – екстраверт, ідейна натхненниця і рушій усіх процесів. Голуби – як голуби… хто ж їх не знає? Відтак починаєш придивлятися до других планів – упізнаєш знайомі місця в Києві, помічаєш, що художниця переважно використала дві кольорові гамми – вечірню й ранкову. Й, усвідомивши це, ще раз повертаєшся розглядати з початку. Адже десь там, на сторінках, маєш побачити народження Світла, про яке так мріяв маленький міський їжачок.

Таня Стус. Їжак Вільгельм. — Харків: Віват, 2016. — 32 с.: іл. — (Маленьке диво).

Книжку можна придбати в книгарні «Моя книжкова полиця» 

Читайте також. 12 книжок для яскравого фіналу канікул

Підпишіться на розсилку щоб щодня отримувати в свою поштову скриньку оригінальні статті та поради експертів.
↓ Отримайте краще від нас прямо в свою поштову скриньку


    form_image