Кінематограф створив багато образів батька. І доволі часто вони виходили негативними. Через них герої страждали, їх намагалися забути чи взагалі позбутися. Але ми пам’ятаємо ті, які навпаки є гарними прикладами для наслідування.

Фільми абсолютно різні, тож, відповідно, і герої теж різні. Але усіх їх об’єднує любов до своїх дітей і бажання зробити для них навіть неможливе.

peresmeshnikАттікус Фінч, «Вбити пересмішника» (1962)

Порядна, добра і моральна людина у виконанні Грегорі Пека. Зразок для наслідування, чого варто прагнути кожному батькові. Його не можна назвати другом для своїх дітей, але він є безумовним авторитетом. А також – джерелом корисних порад, комфорту. І найголовніше, що його дітям ніколи не варто турбуватися, що батька не буде там, де він необхідний.

Батько Джима, цикл фільмів «Американський пиріг» (1999-2009)american pie

Цей персонаж у виконанні Юджина Леві відзначили і творці фільму і глядачі. Він дещо незгабний, не завжди вміє знайти потрібні слова, його поради на тему сексу часом більш кумедні, ніж доцільні. Але він щирий і йому можна довіряти. Він не зупиняється у бажанні зробити якнайкраще для сина у сучасному світі, який він з огляду на вік не зовсім розуміє. І його зусилля на цьому шляху – це те, що справді має значення.

billy-elliotДжекі Елліот, «Біллі Елліотт» (2000)

Гері Льюіс чудово виконав цього персонажа. Він зобразив, як любов до власної дитини допомагає зняти завісу з очей. Він перероджується з зашореного провінційного шахтаря на чуйного батька. Все життя він провів в оточенні стереотипів, які йому вбивали у голову, і які він сам намагався втовкмачити своїм дітям. Але йому вистачило сили змінитися заради сина. І таких прикладів треба більше у реальному житті.

Сер Генрі Джонс, «Індіана Джонс та останній Хрестовий похід» (1989)indiana jones

Ось доказ того, як ви можете зацікавити своєю пристрастю своїх дітей. Хоча при цьому з часом доведеться визнати, що хоч вони і займатимуться тим самим, робити вони це будуть на власний розсуд. Хоча б і у шкіряній куртці з батогом у руках. Але якщо ви робите це з натхненням, за головною порадою у своєму житті вони звернуться саме до вас. Так саме як звернувся Індіана Джонс до батька у виконанні Шона Коннері.

big-fishЕд Блум, «Велика риба» (2003)

Усім потрібна магія. І саме світла магія. Не завжди казка має бути похмурою, темною і реалістичною, як, скажімо, у фільмах про Бетмена. Можна читати дітям казки, а можна самому створити казковий світ. Можна здаватися диваком, але якщо не відмовлятися від мети, казки стануть реальністю. Еван МакГрегор та Альберт Фінні зобразили одного батька, який саме такий фантастичний світ і створив, і показали, як батьківська щирість і любов роблять світ цікавішим і значно ширшим.

Гвідо Орефіче, «Життя прекрасне» (1997)lifeis

Посміхатися тоді, коли навколо руйнується все твоє життя, лише заради того, аби посмішка не сходила з вуст твоєї дитини. Пожертвувати своїм життям, аби твоя дитина не втратила надії. Перетворити найжахливіше існування на гру, щоб дитина не пізнала страху. Роберто Беніньї показав це в образі Гвідо Орефіче. Трагічний приклад самопожертви, який змушує дивитися на світ з оптимізмом і вірити, що заради дітей справжні батьки здатні на все.

the-pursuit-of-happynessКріс Гарднер, «У пошуках щастя» (2006)

Як батькові показати дитині, що за бажання і наполегливості можна досягнути бажаної мети? Лише власним прикладом. Уіл Сміт відобразив, як це робити. Боротися за краще життя із самим життям тоді, коли інші опускають руки. Саме на це заслуговують наші діти. Адже їхнє майбутнє – найголовніше.

Купер, «Інтерстеллар» (2014)interstellar

Герой Метью МакКонахі у цьому фільмі каже: «Ми тут для того, аби стати спогадами для своїх дітей». І треба робити все, аби ці спогади лишалися приємними. Справжні сімейні цінності і батьківська любов, що долають шалені відстані у часі і просторі. Можна до нестями любити космічні подорожі, але зрештою усвідомлюєш, що головна їхня мета – повернутися до своїх дітей.

Martian ChildДевід Гордон, «Дитина з Марсу» (2007)

Виховувати дитину буває нелегко. Особливо екстраординарну. Але Девіду Гордону у виконанні Джона К’юзака вдалося знайти вихід і при цьому самому багато чому навчитися у сина. І хоча майже всі правильні шляхи довелося знаходити навпомацки, Девід усвідомив найголовніше: якщо тобі потрібна твоя дитина, то й ти потрібний їй. І тоді неможливого для тебе стає значно менше.