Подорож з немовлям. Really?
Нашому Сашкові не було ще й року. А він уже побував в 7 автомобільних подорожах. Три із них – з переїздами по 8-10 годин. Плюс дві мандрівки за кордон літаками.
Так, не сидиться батькам вдома, а малюка в такому віці ні на кого не залишиш. Та й не хочеться, адже через роботу й без того небагато спільного часу.
Ясно, кожна дитина індивідуальна. Різні характери, звички, режими. Наш досвід позитивний. Він свідчить про те, що народження дитини не обов’язково означає ув’язнення в 4 стінах. Подорожі з малюками можливі, і не лише в полон турецького оллінклюзіву.
У нас теж були певні страхи. Розповім, які з них справдилися, а які ми побороли.
Страх 1: не витримає довгий переїзд/переліт
Якщо дитина звикла до автомобільного крісла і якщо знаєш, які іграшки їй до вподоби у дорозі, – це вже половина успіху. У нас ще є шиплячі та свистячі звуки, які любимо один за одним повторювати, і навіть щось подібне до пісень.
Отже, ми наперед прораховуємо, де зупинитися на обід або на фоточки для Instagram і одночасно змінити обстановку для дитини. Дати їй поповзати, щоб трохи розрядити «батарейки».
Читайте також: Як відучити дитину від смартфону?
Зрозуміло, з перельотами складніше щось підгадати, бо літак під тебе не підлаштується. Та наші рейси були нічні. Також у мами є певний секрет, який допомогав дитині майже весь час у повітрі спати.
Страх 2: під час подорожі нічого не побачите, окрім готелю
Режим дня дитини – не перешкода для подорожей, а спільник. Коли дитина привчена спати у конкретні години, то це ключ до планування безтурботних мандрівок.
Отже, під час подорожі на острів ми орендували малолітражку з baby seat. Зранку виїжджали з готелю, підгадуючи, щоб тривалі переїзди припадали на години сну (кажуть, корисно придбати автосплюшу – спеціальний пристрій для підтримування голови під час сну). Так вдалося об’їздити весь острів відповідно до рекомендацій TripAdvisor.
Недовго, але хлопець сидів у кенгуру, обличчям вперед. Так ми навіть ходили у невеликі гори, а йому доставляло задоволення роздивлятися все довкола. До ресторанів чи музеїв брали із собою килимок для ігор. У деяких місцях не страшно було відпускати його просто на підлогу.
Читайте також: Чотири книги, які можуть врятувати сім’ю від розлучення
Страх 3: у поїздці не даватиме спокою оточуючим
Ясно, що час від часу дитина кричатиме! Що б ви не робили. Але не робіть трагедії: це цілком природна ситуація. Її просто треба прийняти.
Здалося, у Європі до дітей і особливостей їх поведінки ставляться якось толерантніше. Нам пощастило не зустріти жодного перекошеного обличчя, а здебільшого – щирі посмішки.
Відпочивальники чи персонал не бачили проблеми підійти впритул до дитини, навіть торкатися її руками (так, пам’ятаємо про ковід). Спочатку було трохи напрягу, а потім – суцільне мі-мі-мі.
Страх 4: у подорожі не зможете розслабитись
Хтось бере із собою няню/маму/тещу, на яких можна залишити дитину, коли хочеться стати нерухомим тілом або провести вечір вдвох.
У нас такої опції немає. Та зранку допомогає звичайне чергування – я беру дитину і йду з нею гратися, дозволяючи дружині виспатися. Потім вона – мені.
Щоби трохи потусити ввечері, обзавелися відеокамерою з приєднанням до мобільного, з допомогою якого можна стежити за малим, перебуваючи в готельному ресторані чи барі. На відміну від радіоняні, радіус її дії не обмежений. На додачу у таких камер є функція датчика руху з push-повідомленнями. Порада: купувати таку камеру із живленням від акумуляторів, адже часто в готелях після твого виходу з номеру він повністю знеструмлюється.
Читайте також: Завдання батька – бути провідником у світ, а це ризик і зустріч з небезпеками
Страх 5. Малюку воно зайве
“Та що він/вона там розуміє в свій один рік? І нащо тягнути дитину незрозуміло куди?”, – скаже багато хто. Може, й не все детально, але це нові для неї кольори, температура, запахи, форми…
Нема чого сперечатися: які би лайфхаки я не застосовував, подорож з немовлям вимагатиме від сім’ї певних зусиль. Менших або більших.
Переважну частину дня доведеться бути для малюка аніматором. Завжди зберігати гарний настрій, навіть якщо щось не по-твоєму.
Втім, я вірю, що ті перші емоції від солоної морської води, безкінечної для перебирання гальки, шмигаючих мимо десятків острівних котів точно десь відкладаються, акумулюються і розвивають.
Автор: Максим Асауляк, директор по комунікаціям компанії “Укргазвидобування”
