Відпустка з дітьми – побратим кота Шредінгера. Вона начебто і є, але її і немає.

Але все вирішується у порівнянні. Цьогоріч наша 4-компонентна родина стикнулась з ультиматумом: або погодитись на недорогий відпочинок у Закарпатті, або провести його у власній квартирі. Наша відповідь на цю життєву розвилку була прогнозованою.

Перебравши кілька варіантів, ми зупинились на одному з доступних готелів у селі Поляна Закарпатської області. Звісно, дуже хотілось гастрономічної свободи, але дебіт з кредитом зводився не на нашу користь, тому вибір пав на готель з уключеним харчуванням (див. нижче).

Доставити непошкодженими

Нашим дітям 4,5 та 1,3 роки. Досвідчені татусі вже прокрутили у голові, що може відбутись під час транспортування цієї парочки у потязі, й оперативно порадили їхати автівкою. Але наш начебто просімейний Ford відповів «Абонент – поза зоною досяжності» і ввічливо запропонував вирушити до Закарпаття потягом.

Читайте також: Олексій Мась: Діти — найкращі футурологи

Найзручніший поїзд – це №81 (Київ-Ужгород). Він вирушає о 18:30, і батькам просто потрібно пережити 2-4 години, допоки втомлені діти не відійдуть до сну. Потяг прибуває до Сваляви о 08:15.

Як не надто досвідчений батько (крім того, й автомобіліст), я не наполягав, щоби ми їхали у купе. Але розумніша за мене дружина наполягла на подорожі саме у такому форматі. І це був правильний вибір: купе хоч трохи гальмувало нескінченну допитливість старшої Маргарити та, найголовніше, молодшого Рудольфа, який місяць тому навчився ходити. За першої нагоди він вирушав до сусідів з дружніми візитами, що немало їх розважало. Але це суттєво ускладнювало «відпочинок» його батьків – доводилось постійно супроводжувати малюка. Крім того, купе більш прогнозоване з гігієнічної точки зору. Що б було з гігієною у випадку плацкарту, я гадки не маю.

Відпустка з дітьми: початок. Фото: Олексій Гордєєв

На вихід

Отже, ми у ранковому Закарпатті. Туристичному регіоні. Але час зупинки поїзда у Сваляві – лише 3 хвилини. Це означає, що родина з дітьми, немов загін Десантно-штурмових військ, повинна за лічені хвилини вивантажити не тільки себе, але й численні валізи… на низьку платформу (відстань між лінією виходу з вагону до доріжки близько півметра).

Поляна Закарпатської області. Фото: Олексій Гордєєв

Завдання вивантажити важкі валізи перетворюється на справжній банківський стрес-тест. При цьому складність десантування з поїзда прямо пропорційна кількості дітей.

Отже, настрій із самого ранку трохи зіпсутий, а ти сам – у стресі. Можливо, його трохи зкомпенсують мальовничі ресторани, кафе та арт-галереї поблизу залізничного вокзалу? Ні, не мрійте. То ж головне завдання батька – оперативно сформувати безпечний коридор з перону до автомобіля, відповідального за трансфер.

Поблизу залізничної платформи с. Поляна. Фото: Олексій Гордєєв

Якщо ви забронюєте через готель таксі, то за 120 грн і за 20 хвилин вас довезуть до потрібної локації у с. Поляна. Вибір готелів у Поляні доволі широкий – на будь-який смак і кишеню. Вартість дня перебування варіюється з 800 до 3000 грн.

Без all inclusive

Оскільки недороге харчування було передумовою нашого відпочинку, ми зупинились у місці, де пропонували включені до загального рахунку сніданок, обід та вечерю. Зекономили на їжі ми суттєво: до 1500 грн у день. Але будьте готовими до емоційних та фізичних страждань від пластівців та квадратного масла на сніданок та умученого відварного хека на вечерю. Харчування було суворим, але відносно здоровим, але після досвіду відпустки у Греції щось було «не те».

Але діти були реально задоволені: Маргарита раділа щодня новому раціонові (а особливо – обов’язковому печиву/фруктам/кавуну на десерт); Рудольф, який у самому початку нашого відпочинку відкрив у собі функцію «я сам», насолоджувався шансом їсти все самому (хоча краще б ці спроби почались вдома, а не на білих скатертинах).

Читайте також: Подорож з немовлям: досвід батька, як її зробити легкою

На щастя, у Поляні, попри низький сезон, були відкриті дві адекватні кав’ярні, де готували пристойну каву та випікали тістечка. Вже з другого дня усі четверо нас там відводили душу.

Фото: Олексій Гордєєв

Сім’я vs. бруківка

Поляна («Сонячне Закарпаття») – украй урбанізоване село. Численні готелі побудовані подеколи впритул один до одного. Але, треба визнати, до кримської курортної вакханалії Поляні ще далеко (але потенціал налице). Щоби дослідити село всією сім’єю, потрібний лише день. Маршрут-мінімум – це пройтись місцевою «променадою», вистеленою бруківкою.

Про бруківку та особливу любов закарпатців до природного каменю потрібно згадати окремо, адже вона створює реальні проблеми при пересуванні сім’єю. Без перебільшень: кожне падіння дитини загрожувало візитом до лікарні, адже камінь помилок не пробачає.

Так і сталось напочатку відпустки: Маргарита спіткнулася і вдарилася головою об кут бетонного фундаменту лави. Довелось їхати у свалявську лікарню оглядати її рану. Крім того, у міста, де панує бруківка, немає сенсу брати коляску (ще відчутнішою ця проблема для нас була кілька років тому у Львові – це була катастрофа).

Відпустка з дітьми: спортивна частина. Фото: Олексій Гордєєв

Біля кожного готелю обов’язково має бути дитячий спортмайданчик, який за якістю та різноманіттям не дуже відрізняється від його «братів» поблизу звичайних новобудов.

Читайте також: Як відучити дитину від смартфону?

Чомусь цього року Поляну наводнили бродячі вуличні тварини. Вочевидь, діти були задоволені. Але для батьків чотирилапі (а деякі – навіть трилапі) були ще одним джерелом занепокоєння. Ми намагались з ними не контактувати, адже, як я раніше розповідав доньці у саморобній казці, «ми не знаємо, це добрий собака чи злий».

С. Поляна вночі. Фото: Олексій Гордєєв

Рятівний слінг

Щоби на другий-третій день відпочинку не з’їла нудьга, ми вирішили прогулятись кілька годин лісом. На відміну від попереднього місця відпустки (с. Пилипець Закарпатської області), щоби злитись з природою у єдиному екстазі, потрібно докласти певних зусиль – щонайменше, пройтись 15-20 хвилин до цивілізованого входу до лісу. У Пилипці гори були просто біля готелю.

І в центрі Поляни, і у лісі мене рятував слінг (у формі baby seat). Рудольф не дуже оцінив варіант «за спиною», адже він нічого не міг побачити, але «на грудях» для нього був найоптимальніший варіант. То ж щиро раджу батькам з малими дітьми не зациклюватись на колясці та брати з собою відповідний варіант слінгу. Це реально win-win: вам не потрібно стежити за дитиною, як Холмс – за Моріарті, а вона пару годин зайнята пізнанням світу з комфортної для себе позиції.

Очікування та реальність

Як і будь-яка молода родина, від відпустки в нас були максималістські очікування – змінити картинку, побут та відпочити від традиційних зайнять/роботи. З першими двома пунктами проблем не було: на щастя, краєвиди мало нагадували столичне передмістя, де ми живемо вже кілька років, а завдання готувати їжу та прибирати взяв на себе готель. Але діти залишились тими самими. І їх потреба у батьках ані на грам не змінилась. То ж як виділити час для себе і побути наодинці? Наш досвід тут не відрізняється від досвіду тисяч молодих сімей у аналогічних обставинах: коли один відпочивав, як вважав за потрібне, – інший розважав дітей. Поки діти бавились на батуті та гойдалці, мама читала свою книгу, і навпаки (я нарешті міг почати змістовну книгу Боба Вудворда про Дональда Трампа «Страх»).

Фото: Людмила Гордєєва

По суті, Поляна – це спально-туристичний бастіон. Тут туристи їдять, оздоровлюються мінеральною водою з бюветів просто у готелях та час від часу відправляються у різноманітні тури. Раджу батькам виокремити певну суму, щоби 1-2 рази з’їздити подивитись інші закарпатські міста (з популярних це Мукачево та Ужгород) та/або відвідати термальні води (дуже бюджетний варіант – «Жайворонок» у Береговому, дорогий – «Косино» у Косоні). Діти оцінять не тільки сам виїзд за межі вже звичного готелю та міста, але й сам процес транспортування, який завжди цікавий і захопливий.

Сім’ї з автомобілями – «у дамках». Машина робить відпочинок гнучким та насиченим й дозволяє ні від кого не залежати. Втім, розклад поїздок від місцевих туроператорів теж доволі лояльний до штатного розпорядку дня сімей: подорожі, як правило, починаються одразу після обіду, тому можна не проґавити шанс поєднати денний сон з 1-1,5 годинами перебування у мікроавтобусі.

Читайте також: Олександр Усик: 5 принципів, які боксер засвоїв від свого батька

Lessons learned

Отже, які висновки? Нам відносно вдалась відпустка з дітьми саме тому, що:

ми намагались виділяти час для усамітнення один одного. Коли дружина відпочиває, батько працює аніматором для свого потомства
• ми делегували харчування та побут готелю. Якби ми знімали апартаменти без гарантованих сніданку/обіду/вечері, змінилось би лише місце проживання. Це не відпустка, а відрядження.

А які lessons to learn? Краще заздалегідь дослідити, що є цікавого та пізнавального у та навколо твого майбутнього місця відпустки. Так роблять європейці. Тоді не буде FOMO (Fear of missing out) – синдрому втрачених можливостей не тільки для дорослих, але й для дітей.

Автор: Олексій Гордєєв, спеціаліст з комунікацій

(Facebook-профіль та Instagram-профіль dad_ua)