В рамках декомунізації в Києві перейменували вулицю Баумана (більшовика та друга Леніна) на вулицю видатного педагога Януша Корчака. Гадаємо, усім батькам варто знати, за що саме поважають цю людину, і яким цінностям він вчив.

«З ранніх років ми ростимо у свідомості, що більше – важливіше, ніж менше». Такою фразою розпочав Януш Корчак свою найвідомішу книгу «Як любити дитину». І саме проти такого ставлення до дітей він спрямував своє життя. Непросте і трагічне, але сповнене любові до наших нащадків.

Для людей, які по-справжньому переймаються вихованням людей, життя Януша Корчака стало легендою. Цікава людина, талановитий лікар, вихователь, захисник сиріт. Своїми творами Корчак заклав фундамент гуманістичної педагогіки, коли дорослі сприймають права і потреби дітей, розуміють необхідність чуйного ставлення до них, поважають їхню гідність. Його думки, висловлені 100 років тому, залишаються дуже актуальними сьогодні.

Справою його життя став відкритий у 1911 році Дім сиріт для бідних єврейських дітей. Це була справжня школа життя, дитяча республіка з самоврядуванням, газетою, товариським судом, перед яким, до речі, поставали не лише діти, а й дорослі, які порушували права дітей. Заради своїх вихованців під час Другої світової війни Януш Корчак відмовився залишити Варшавське гетто. Хоча мав всі можливості. Разом із Домом сиріт він поїхав і до концтабору. Звідки вже не повернувся.maxresdefault1

Януш Корчак намагався закласти в голови людей, що діти майже не відрізняються від дорослих. Хіба що у них менше життєвого досвіду. Їхня думка все одно важлива, вони все одно мають право на повагу, їх треба слухати і розуміти. Свою позицію педагог виробив після спілкування з сотнями дітей. Разом з ним він переживав історії їхнього життя. Його правила для батьків стали настільною книгою у багатьох родинах. Для тих, хто їх не знає, наведемо:

Не очікуй, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

– Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя другому, той – третьому, і це найсправедливіший закон Подяки.

– Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

– Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному по силі і, будь певен, їй воно тяжке не менше, ніж тобі, а може, й більше, оскільки в неї немає досвіду.

– Не принижуй!

– Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

– Не картай себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Картай, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

– Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі для зберігання й розвитку в ній творчого вогню. Це вільна любов матері й батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на зберігання.

– Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.

– Люби свою дитину будь-якою – безталанною, невдалою, дорослою. Спілкуючись із нею – тішся, бо дитина – це свято, яке поки з тобою.

Читайте також. Нікого не слухайте: ви не погані батьки

Читайте також. Як перевести дітей на домашне навчання?